Довгівська 

СЗОШ І-ІІ ступенів 

                                  

                                                                                                                                                                                                                                 

З історії школи

Першу 1-класну школу в с.Довгому було відкрито в 1836 році.  

В 1862 р. в с.Довгому була приходська школа , в якій навчалося 23 дитини ( 21 хлопець і 2 дівчини) вчитель  одержував зарплатню в розмірі 105 фіорентів і 4 сягів дров на рік ( фіорент – австрійські гроші) (за матеріалами Львівського інституту  суспільних наук)

 В 1866 р. в школі  с.Довге навчалось 48 хлопців  і 28 дівчат. Вчитель  - Барабаш Іван. (Шематизм народних шкіл Львівської греко-католицької Митрополії 1866 р. ст.16.)

В 1912 р. в с. Довгому була одна 2-х класова школа з двома вчителями ; навчалося в ній 102 учні.(Шематизм Львівської архієпархії 1912р. Фонд Стрийського краєзнавчого музею)

В 1930-31 н.р. в с.Довгому була одна двокласова  школа  площею  54 м2 , працювало в ній  2 вчителі , навчалося  142 учні. (за матеріалами Львівського інституту  суспільних наук)

 Корпус №1 школи - деревянний будинок,  збудований в 1928 році, розрахований був на 2 класні кімнати і квартиру для вчителя.(Технічний висновок. Проектний інститут"Укржитлоремпроект"  м. Дрогобич 1990 рік). Отець Северин Ямінський зібрав заможниж газдів і побудував школу. Найбільший внесок у будівництво зробив Олекса Бомбик Василь, який  був будівельним майстром. Косар Федір віддав частину своєї землі, дерево на школу давали інші господарі.

В 1939-41 р.  функціонувала  5-класова школа , в якій працювало 4 вчителів .  

В 1948-50 р. в початковій школі працювало  4 вчителів  і навчалось 150 учнів.

В 1950 р. школа зросла , було відкрито 5 – й клас .

В 1952 р. школа стала семирічною . а восьмирічною  в 1960 р., в якій навчалося 175 дітей шкільного віку ,працювало  15 вчителів , з яких  6 чоловік – з вищою освітою ; 2 – з незакінченою  вищою освітою і 7 вчителів – з  середньою спеціальною педагогічною освітою. В 1963 директором школи стає Гранкіна Олександра Олександрівна, вона викладала рос.мову і літературу. Завучем школи був Ільків Володимир  Йосипович. Вчителями початкових класів були : Логінська Ірина Юліанівна, Печеняк Валентина Іванівна, Попадюк Єлизавета  Миколаївна , Солтис Ганна Василівна. Вчителі – предметними: Самборська Евеліна Іванівна – вчитель математики, Угляк Розалія Михайлівна – вчитель географії , історії, німецької мови, Крочак Розалія Михайлівна – вчитель біології, української мови, Зварич Михайло Ількович – вчитель трудового навчання, Лесів Розалія Василівна – вчитель математики. . (Нарис з історії села Довге Стрийського району Львівської області, 1963 р.)

  З 1965 р. завучем школи стає Пилипчій Богдан Гнатович, вчитель української мови . Гуда Василь Юрійович очолив школу в 1967 році. Пилипчій Степанія Степанівна працювала піонервожатою , Мелен Євгенія Михайлівна – вчитель української мови і літератури.   

  В 1989 р. школа стала стала дев’ятирічною. На даний час в школі навчається 59 учнів , з них  у 1-4 класах – 28 учнів , у 5-9 класах  -  31 учень . В школі функціонує  9  класів, навчання відбувається в одну зміну . Крім того в школі працює бібліотека , книжковий фонд  якої налічує  6205 примірників.  Харчування дітей відбувається у шкільній їдальні. В школі працюють : вокальний, «Сходинки до інформатики» (для учнів 1-4 кл.), «Вступ до інформатики» (для учнів 5-9 кл.), екологічний, футбольний, туристичний. Заняття футбольного гуртка проходять у вівторок, середу, п’ятницю з 13:30 до 15:30  на сучасному стадіоні з штучним покриттям «Довге-арена», в школі працює швидкісний інтернет.

Команда школи зайняла ІІІ місце в Стрийському районі серед     основних шкіл (2011\2012 н.р.)

Команда нашої школи представляла Стрийський район на обласних змаганнях по туризму, зайняла ІІІ місце.

 Навчально –виховний процес забезпечують  17 вчителів . З них  мають :

Вищу кваліфікаційну категорію –  7

І кваліфікаційну категорію  -  4

ІІ кваліфікаційну категорію  -  1

Звання «старший вчитель» - 1

Спеціаліст із вищою освітою - 2

18 – й розряд – 1

 

Управління  школою  з 2011  н.р.  здійснює : директор школи Микитчин І.М.; заступник директора з навчально – виховної роботи  Слимко Н.О.

Колектив школи працює над проблемою : «  Забезпечення формування особистості учня  на основі розвитку  його творчих  можливостей  і самовдосконалення в умовах  особистісно орієнтованого навчання»

Школа розміщена за 8 км від  м.Стрий  та 3 км від м.Моршин

 

 

                                                           Анкета учасника

«Непізнана історія мого краю. Історія рідної школи.».

Прізвище, ім’я, по-батькові

Стасенко Марія Іванівна

Дата народження

07 .08.2001р.

Домашня адреса:

(просимо вказати тільки назву міста/села, район та область)

 

С. Довге Стрийського району Львівської області

 

Назва проекту

 Непізнана історія рідної школи

 

 

Використані матеріали:

Гранкіна О.О., Ільків В.Й., Глух М.І., Витвицька Р.М., Логінська І.Ю. Нарис з історії села Довге Стрийського району Львівської області в 1963р.

 Матеріали інституту суспільних наук у Львові

Фонди Стрийського історико-краєзнавчого музею

 

(Освітні заклади Стрийщини. – Тернопіль: Новий колір, 2012. – 128с.)

Місце навчання (загальноосвітня школа)

 

Довгівська середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

 

Клас навчання:

9 клас

Місце навчання (Мала академія наук, або наукове товариство учнів)

 

Контактний телефон

 

E-mail

 

 

 Я погоджуюся на використання моїх персональних даних _ Стасенко М._______________

                                                                                                                                 (підпис)

                                                                              ПРОЕКТ

                                         «Непізнана історія рідної школи»

      Хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього, - писав Максим Рильський. Будь-який народ, будь-яка нація починається в першу чергу з того, що вона досконало знає своє минуле.   

     Актуальність теми.  Важливо знати не лише минуле держави, але й історію своєї маленької Батьківщини. Стоячи на порозі дорослого життя, маленька Батьківщина стає особливо цінною та дорогою серцю. Тут, у мальовничому селі Довге, минуло моє дитинство, тут я вперше почула матусину колискову, бабусину казку, настанови батька. Тут вперше переступила поріг рідної школи. Шкільні роки минули непомітно. Незабаром пролунає останній дзвінок, який сповістить, що пора залишати рідну школу, маленьку свою Батьківщину та впевнено прямувати у доросле життя. 

     Виникла ідея дослідити історію заснування рідної школи. Написати невідому досі історію про те, ким та за яких обставин була побудована, хто тут навчався, хто були перші вчителі та чим дихали стіни школи протягом багатьох років.

    Дослідження спиратимуться на «Нарис з історії села Довге Стрийського району Львівської області в 1963р.» авторами якого є Гранкіна О.О, Ільків В.Й., Глух М.І., Витвицька Р.М, Логінська І.Ю., на свідчення місцевих старожилів, а також на архівні матеріали, надані Стрийським краєзнавчим музеєм.

      Коротка історична довідка про село. Сучасна офіційна назва мого населеного пункту – село Довге.  Офіційних даних про те, чи змінювалася коли-небудь назва населеного пункту не знайдено. Село розташоване всередині між містом Стрий та м. Болехів, при державній дорозі, яка сполучає ці два міста і при залізничній ліній Львів – Стрий – Івано-Франківськ (стара назва Станіслав – Чернівці – Бухарест), яка побудована ще за Австрії і носила назву залізниці архикнязя Альбрехта, над потоком Бережниця, притокою річки Свіча, 7,5 км. на південь від Стрия, 10 км. на північ від Болехова ( Нарис з історії села Довге…., 1963.р. [Słownik geograficzny Ziem Polskich Tom II. 1881. .//Матеріали інституту суспільних наук у Львові].

      Історія заснування населеного пункту в жодних історичних документах не зафіксована. Найдавніше історичне джерело, що відноситься до с. Довгого, походить від 1592р.

      У минулому, за часів Австрії і панської Польщі державна влада зовсім не дбала про розвиток науки й культури, про народну освіту та охорону здоров’я народних мас. Наука була доступна для дітей лише експлуататорських класів. Щодо народної освіти, то держава виділяла на неї дуже мізерні кошти. Панам потрібні були не високоосвічені, культурні люди з народу, а слуги, наймити, нижчий службовий персонал, лише дещо  навчений письму і арифметиці. ( Нарис з історії села Довге………..)

       В 1862р. в с.Довгому була приходська школа, в ній вчилось 23 дітей / 21 хлопців і 2 дівчинки. Вчив у цій школі вчитель Коцан Прокіп. Одержував зарплату 105 флоренів і 4 сяги дров на рік [Нарис з історії села Довге Стрийського району…….(Tchematismus Lemberger gr-kat. Metropoliten historium. Volksschulen. // Матеріали Львівського інституту суспільних наук)]

      В 1866р. вчив у школі  с. Довге учитель Барабаш Іван. До школи мало ходити 18 хлопців і 28 дівчат.  ( З фондів Стрийського історико-краєзнавчого музею).

      У 1912р. в с. Довгому була одна двокласова школа з двома учителями. [ Там само].

     У 1930-31рр. у селі Довгому була одна двокласова школа на 54м площі, працювало в ній 2 вчителі, було 141 учнів [Нарис з історії села Довге……. (Szkoły Rzeczypospolitej Polskiej // Матеріали інституту суспільних наук у Львові].

   До 1939 року в селі була одна початкова школа, в якій навчалося 70 дітей і працювало 2 вчителі. Діти після закінчення школи навіть не вміли добре читати, тому що відвідування школи учнями було вкрай незадовільним, зокрема в зимові місяці, коли діти селян не мали взуття і одягу [ Нарис з історії села Довге…]

    В 1939 – 41 рр. в с. Довгому була одна пятикласова школа, працювало в ній 4 вчителі (Там само. ). Однак, ці дані я б поставила під сумнів. За свідченнями, які дав мені місцевий старожил Гребінь Йосип Дем’янович (народився у 1935р; у 1942 р. пішов до першого класу) у школі працювали не 4, а дві вчительки, сестри Логінські. Тут, у школі, вони і проживали. Було 4 класи. Навчання велося у дві зміни. Старші класи вчилися зранку,  молодші – пізніше.

     Йосип Дем’янович розповів, що до 1936 року працювала двох класова школа, яка знаходилася неподалік церкви.  Вчителькою тоді  була Мусова ( за національність – полька).  Тут вона вийшла заміж за місцевого жителя Василя Сулика. Померла у 1946 році.  Це ж саме підтверджує ще одна місцева старожилка (нар. 1930р.) Солтис Анна Олексіївна. У 1938 році вона пішла до першого класу вже нової школи. Її вчителькою теж була Мусова (на жаль, ані пан Йосип, ані пані Анна не змогли згадати імені вчительки) Також 1 уроки вів місцевий священик на прізвище Ямінський. Пані Анна розповідає, що, незважаючи на те, що Мусова була полячкою, уроки велися українською мовою. Анна Олексіївна закінчила лише три класи, каже, що тоді навчання для дівчини було не обов’язковим.  Закінчила школу ще до війни . За словами п. Анни її батько мав три класи навчання, а мама (1901 р.н.) не ходила до школи взагалі.

     У 1936 році була збудована нова школа. У новій школі навчалися учні початкових класів, а там, де була стара школа, хотіли зробити старші класи. У 1936 році у старій школі навчалися учні п’ятого класу. Була задумка у старій школі зробити «семерічку», але спроба виявилася невдалою,- розповідає Йосип Дем янович.  За словами п. Йосипа старша школа пропрацювала тоді лише рік. У 1937 році стару школу закрили і вже не відкривали. У приміщенні школи зробили збір молока. « Я у 1942 році., за німців, пішов у перший клас. То я пішов вже у нову школу», - згадує Йосип Дем’янович. Як вже зазначалося вище, нова школа працювала від 1936 році. Побудували її силами громади,- каже старожил. Землю під будівництво школи дали місцеві жителі  Бомбик  Василь, Косар Федьо, Сабод (імені, на жаль, пан Йосип пригадати не зміг). Дерево на будівництво школи дала громада. Будівельним майстром був Бомбик Василь. Його руками та силами громади і була збудована школа, - згадує п. Йосип. Війтом тоді був Сулик Василь. Він був і дяком , і війтом. Йому  та місцевому священику о.Ямінському  вдалося організувати громаду та очолити будівництво школи.

    Ще пан Йосип згадує, що з ним у класі навчалися діти різного віку. У зв’язку з воєнною ситуацією у країні, інколи у перший клас йшли навіть у п’ятнадцятирічному віці. Дітей, які навчались в одному класі з Йосипом Дем яновичем було багато (близько двадцяти). Старожил каже, що незважаючи на складні життєві обставини того часу, дітей народжувалося багато. 5 – 6 дітей для сім ї було нормою. У сім ї пана Йосипа було 5 дітей.

     В 1948-1950 роках в с. Довгому була одна початкова школа, в якій працювало 4 вчителі, навчалось 150 учнів. В 1950 році школа зросла, було відкрито 5-й клас. у 1952 році школа стала семирічною, а восьмирічною в 1960 році. Навчалося в ній 175 дітей шкільного віку, було 15 учителів, з яких 6 – з вищою освітою, 2 – з незакінченою вищою освітою, і 7 з середньою педагогічною освітою. Зріс рівень письменності жителів села [Нарис з історії села Довге…]

    Якщо порівнювати офіційні дані зі свідченнями місцевих старожилів, то тут теж є неточності. Гребінь Йосип Дем янович каже, що п’ятирічна школа була відкрита не у 1950 році, а значно раніше, у 1948році. Пан Йосип точно пам’ятає , що його брат Михайло (1937 р.н) пішов до п’ятого класу вже Довгівської школи, а не до Станкова, як це робили до того часу.

     У 1963р. директором школи була Гранкіна Олександра Олександрівна, викладач російської мови  і літератури. Завуч школи – Ільків Володимир Йосипович. З 1965р. завуч школи – Пилипчій Богдан Гнатович, вчитель української мови. У 1967 році школу очолив Гуда Василь Юрійович. З 1967р. директор школи – Гуда Лідія Іванівна. З 2011 року школою керує Микитчин Іван Миколайович (Освітні заклади Стрийщини. – Тернопіль: Новий колір, 2012. – 128с.)

     ВИСНОВКИ. Така вона, історія рідної школи. Оповита таємницею, загадковістю, яку хочеться розкривати, досліджувати, порівнювати. Працюючи над історичними даними та зі свідченнями місцевих старожилів, можу зробити лише однин висновок: історію рідної школи треба знати. Навіть, якщо вона суперечна, якщо є розбіжності у свідченнях, в офіційних даних, в архівних матеріалах. Докопатися до істини – головне завдання будь-якого дослідника. Тож свої зусилля спрямовуватиму на те, щоб у майбутньому дати точне, обґрунтоване, цілісне дослідження виникнення та діяльності рідної Довгівської школи.